Основна мета функціонування будь-якого підприємства – отримання прибутку за рахунок задоволення потреб споживачів шляхом виробництва, реалізації продукції і надання послуг. Тому визначення ролі і місця прибутку як критерію ефективності серед інших показників є актуальною проблемою.
Зазвичай виходять з того, що максимізація прибутку є головною метою діяльності підприємства. При цьому на захист такої точки зору існують такі аргументи:
- максимізація прибутку – це формальна ціль, заради якої існує підприємство. Того, хто вложив капітал, цікавлять не конкретні проекти, а прибуток;
- прибуток – це кінцева винагорода за ефективну працю і створення цінностей для споживача;
- прибуток є простим і зрозумілим критерієм для оцінки ефективності господарських рішень.
Для багатьох підприємств забезпечення прибутковості – це найголовніша задача, яку ставить перед собою вище керівництво підприємства. Інколи як цільовий показник обирається абсолютний показник прибутку, однак частіше всього використовують відносні показники, як, наприклад, доход на одну акцію, прибуток на інвестиційний капітал. Цільові показники розраховуються, як правило, на основі результатів попередньої діяльності і в співставленні з показниками інших аналогічних підприємств [13, с.90].
Законодавство України, яке регулює господарську діяльність суб'єктів підприємництва і порядок організації бухгалтерського обліку і звітності, з одного боку, і систему оподаткування прибутку — з іншого, під «прибутком» визначає два різних економічних явища.
Згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», прибутком вважається сума валових доходів, тобто по суті доходів від усіх видів
діяльності, скоригована певним чином для цілей оподаткування, зменшена на суму валових витрат підприємства і на вартість зносу (амортизації) основних засобів і немате¬ріальних активів. Аналіз складу валових доходів і валових витрат свідчить про те, що прибуток як об'єкт оподаткування являє собою досить умовну величину, яка відображає співвідношення між до¬ходами і витратами підприємства за певний, законодавчо встановлений період оподаткування. Головна його особли¬вість полягає в тому, що він безпосередньо не залежить від собівартості продукції, від різниці між виручкою від реалізації продукції і витратами на виробництво цієї про¬дукції. Прибуток як об'єкт оподаткування визначається за даними спеціального податкового обліку, який не спів¬падає з бухгалтерським обліком прибутку [2, c.3].
Прибуток у класичному розумінні являє собою різницю між ціною товару і затратами на виробництво товару — його собівартістю. Саме таке розуміння прибутку закладене в усіх законодавчих актах України, крім законо-давства про оподаткування прибутку. Такий показник, безумовно, в більшій мірі характеризує якість господарювання підприємства, саме він реальний і з точки зору спроможності підприємства відраховувати частину прибутку до бюджету.
Прибуток синтезує в собі всі найважливіші сторони роботи підприємства. Щоб прибуток підприємства зрос¬тав, воно повинне:
— нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг;
— розширювати, орієнтуючись на ринок, асортимент і якість продукції;
—впроваджувати заходи щодо підвищення продуктив¬ності праці своїх працівників;
— зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції (тобто її собівартість);
— з максимальною віддачею використовувати потен¬ціал, що є у його розпорядженні, у тому числі фінансові ресурси;
— зі знанням справи вести цінову політику, бо на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;
— грамотно будувати договірні відносини з поста¬чальниками і покупцями;
— вміти найбільш доцільно розміщати (вкладати) одержаний раніше прибуток з точки зору досягнення оптимального ефекту.
Прибуток - це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу та комерційну діяльність підприємства.
Окрім того, можна визначити, що прибуток підприємства – це:
- найважливіша економічна категорія;
- основна стратегічна мета підприємства;
- основна умова функціонування підприємства в ринковій економіці;
- основне фінансове джерело розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази та продукції, усіх форм інвестування;
- джерело сплати податків;
- основний результативний показник діяльності підприємства;
- економічний показник, який об’єднує інтереси держави, підприємства, господарюючих суб’єктів, працівника та власника;
- кінцевий результат діяльності підприємства, його отримання – обов’язкова умова розширеного відтворення підприємства, забезпечення самофінансування та укріплення його конкурентоспроможності на ринку [17, с.385-386].
Отже, прибуток – найбільш проста і одночасно найбільш складна категорія ринкової економіки. Він є стрижнем і головною рушійною силою економіки ринкового типу, основним мотивуючим засобом діяльності підприємців в цій економіці.
В системі економічних теорій, пов’язаних з підприємницькою діяльністю, теорія прибутку традиційно характеризується економістами як одна із найбільш складних. Ця складність визначається безліччю сутності сторін, які відображає категорія прибутку, а також багатогранністю форм, в яких він виступає.
Розглядаючи сутність прибутку, у світі сучасної економічної парадигми, слід в першу чергу відмітити такі її характеристики:
1. Прибуток являє собою форму доходу підприємства, що здійснює певний вид діяльності. Ця зовнішня, найбільш проста форма вираження прибутку є разом з тим недостатньою для його повної характеристики, так як в ряді випадків активна діяльність в будь-якій сфері може і не бути пов’язаною з отриманням прибутку (наприклад, політична, благодійна діяльність і ін.).
2.Прибуток є формою доходу підприємця, що вклав свій капітал з метою досягнення певного комерційного успіху. Категорія прибутку нерозривно пов’язана з категорією капіталу - особливим фактором виробництва – і в опосередкованому виді характеризує ціну функціонуючого капіталу.
3. Прибуток не є гарантованим доходом підприємця, що вложив свій капітал в той чи інший вид бізнесу. Він є результатом тільки вмілого і успішного ведення цього бізнесу. Однак в процесі ведення бізнесу підприємець внаслідок своїх невмілих дій чи об’єктивних причин зовнішнього характеру може не тільки лишитись очікуваного прибутку, а й повністю чи частково втратити вкладений капітал. Тому прибуток є в певній мірі і платою за ризик здійснення підприємницької діяльності.
4. Прибуток характеризує не весь доход, отриманий в процесі підприємницької діяльності, а лише ту частину доходу, яка „очищена” від понесених витрат на здійснення цієї діяльності.
5. Прибуток є вартісним показником, вираженим в грошовій формі. Така форма оцінки прибутку пов’язана з практикою узагальненого вартісного обліку всіх пов’язаних з нею основних показників – вкладеного капіталу, отриманого доходу, понесених витрат і ін., а також з діючим порядком податкового його регулювання [5, с.275-290].
Виходячи з цих характеристик, можна визначити, що прибуток являє собою виражений в грошовій формі чистий доход підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності, що являє собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності.
Роль, яку відіграє прибуток в умовах ринкової економіки, представлено на рисунку 1.1 [3, с.11-19].
Рис. 1.1. Характеристика ролі прибутку підприємства в умовах ринкової економіки
Прибуток будь-якого підприємства формується за рахунок таких джерел:
1. Прибуток від реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг), інакше його називають прибутком від операційної діяльності, тобто такої, яка відображає основну мету існування підприємства на ринку та профіль діяльності.
Прибуток від реалізації визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції (без врахування податку на додану вартість і акцизного збору) та повною собівартістю продукції.
2. Прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу матеріальних (основних фондів) і нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств тощо; визначається як різниця між ціною продажу та балансовою (залишковою) вартістю об’єкта, який продається.
3. Прибуток від позареалізаційних операцій – це прибуток від спільної діяльності підприємств, проценти за придбаними акціями, облігаціями та іншими підприємствами за порушення договірних зобов’язань, доходи від володіння борговими зобов’язаннями, роялті [2, с.347-348].
Для визначення джерел одержання прибутків уся діяльність підприємства поділяється на:
- основну або операційну діяльність (виробництво і реалізація продукції, робіт і послуг підприємства);
- фінансову діяльність (одержання кредитів і видача їх іншим підприємствам; участь підприємства в діяльності інших компаній; операції підприємства на фінансових ринках, курсові різниці й ін.);
- надзвичайні статті (операції, що не є характерними для діяльності підприємства).
Прибуток від реалізації товарної продукції є звичайно головною складовою частиною балансового прибутку про¬мислового підприємства. Для його зростання підпри¬ємство має не лише нарощувати обсяги виробництва, зменшувати витрати на виробництво, але ще й дбати про зменшення залишків нереалізованої продукції на своїх складах, ліквідацію боргів у розрахунках з покупцями, чого в умовах діючої системи розрахунків і загального неза-довільного фінансового стану підприємств досягати досить складно.
Прибуток або збиток від іншої реалізації може мати місце у підприємства головним чином від реалізації про¬дукції, робіт, послуг підсобних, допоміжних та обслугову¬ючих виробництв (наприклад, реалізація на сторону власних послуг своїх ремонтних, транспортних цехів, про¬дукції підсобного сільського господарства тощо). Сюди ж відносяться фінансові результати від реалізації зайвих для підприємства сировини, матеріалів, інших товарно-матеріальних цінностей із складу оборотних активів. Якщо підприємству вдається реалізувати матеріальні цінності дорожче, ніж ціна їх придбання (з урахуванням накладних видатків по їх зберіганню, транспортуванню тощо) воно одержує прибуток, і навпаки. При реалізації будівель, споруд, передавальних пристроїв (тобто об'єктів основних засобів 1-ї групи за класифікацією, прийнятою Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств») сума перевищення виручки від реалізації над балансовою вартістю реалізованого об'єкта вважається прибутком (і включається до складу валових доходів), а сума пере¬вищення балансової вартості об'єкта над виручкою являє собою збиток (і включається до складу валових витрат). Такий порядок визначення прибутку або збитку не поширюється на інші основні засоби підприємств [2, c. 5-6].
Прибутки і збитки від позареалізаційних операцій явля¬ють собою різні надходження коштів, видатки і витрати які прямо не пов'язані з реалізацією товарної продукції та інших товарно-матеріальних цінностей.
Перш за все, всі суб'єкти підприємництва мають право володіти корпоративними правами, тобто правами влас¬ності на частку (пай) у статутних фондах інших юридичних осіб через придбання акцій акціонерних товариств, внески коштів до статутних фондів спільних підприємств тощо. Таке розміщення фінансових ресурсів дає змогу підприємству одержувати прибутки поза процесом реалізації то¬варної продукції та іншої реалізації.
Серед інших позареалізаційних прибутків значну питому вагу, звичайно, складають доходи від застосування всілякого роду фінансових (штрафних) санкцій до контр¬агентів за порушення господарських угод, чинних і правил розрахунків. Мова йде про штрафи, пеню, неустойки та інші види санкцій, які одержані від партнерів, або відносно яких є рішення суду, арбітражу чи іншого відповідного органу про їх надходження. Так, чинне законодавство України передбачає штрафи за недопоставку продукції, порушення строків поставки, асортименту і якості про¬дукції. У цій справі фінансова служба підприємства у координації з юридичною та збутовою службами прово¬дять роботу, яка забезпечує надходження цих доходів від контрагентів-порушників, зокрема, слідкує за своєчасним оформленням документів для розгляду в арбітражних судах справ про стягнення санкцій з тих, хто порушує умови договорів і не сплачує самостійно, як належить за законом, штрафів, неустойок, пені та ін. [1, c. 134].
У складі позареалізаційних прибутків підприємство може також мати прибуток, що є результатом операцій з тарою, коли, наприклад, різниця між цінами на нову оборотну тару і цінами, які використовуються у розрахунках при повер¬ненні тари, перевищує видатки на ремонт і реставрацію цієї тари; прибуток минулих років, що виявився у звітному році; надходження штрафів від банків за затримку проход¬ження платіжних документів понад нормативного терміну (порядок сплати цих штрафів введений із метою підви¬щення відповідальності комерційних банків за організацію розрахунків у народному господарстві); надходження боргів, списаних у попередніх звітних періодах як безна¬дійні, списання кредиторської заборгованості між підпри¬ємствами недержавних форм власності, якщо термін позовної давності такої заборгованості минув, надходжен-ня процентів від вкладення фінансових ресурсів у облігації, процентів від внесків вільних коштів у банківські депозити тощо.
Такий розподіл дуже важливий, оскільки він дозволяє визначити, яка питома вага прибутків, отриманих як від основної діяльності підприємства, так і з інших джерел, особливо з таких, що узагалі не є характерними для діяльності даного підприємства і не можуть розглядатися як постійне джерело одержання його прибутків [17, c.22-49].
Отже, отримання прибутку - основна мета функціонування будь-якого підприємства, що досягається за рахунок задоволення потреб споживачів шляхом виробництва, реалізації продукції і надання послуг.
Прибуток синтезує в собі всі найважливіші сторони роботи підприємства. Він є найбільш простою і одночасно найбільш складною категорією ринкової економіки.
Прибуток являє собою виражений в грошовій формі чистий доход підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності, що являє собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності.
1.2 Типологія прибутку, особливості його обчислення
Прибуток підприємства характеризується безліччю форм, в яких він виступає. Під загальним поняттям „прибуток підприємства” розуміють різноманітні його види, що на даний час характеризуються декількома десятками термінів. В зв’язку з цим, в цілях ефективного і ціленаправленого управління прибутком підприємства необхідно, в першу чергу, систематизувати його термінологію. Різні автори по різному класифікують прибуток, однак найбільш широка його класифікація представлена Бланком І.А. в додатку А [5, с.42-47].
У підручнику Сідуна В.А. та Пономарьової Ю.В. прибуток класифікується, наприклад, за такими ознаками:
1. За видом діяльності розрізняють:
- прибуток від звичайної (операційної, фінансової та інвестиційної) діяльності;
- прибуток від надзвичайних подій;
- валовий прибуток:
, (1.1)
де ВР – виручка від реалізації продукції підприємства; ПДВ – податок на додану вартість, АЗ – акцизний збір; – виробнича собівартість реалізованої продукції.
- прибуток від операційної діяльності:
, (1.2)
де – інші операційні доходи; АВ – адміністративні витрати; – витрати на збут; – інші операційні витрати [25, c. 384-385].
2. За порядком розрахунку визначають:
- прибуток від звичайної діяльності до оподаткування:
, (1.3)
де – доход від участі в капіталі; – інші фінансові доходи; – інші доходи; – фінансові витрати; – витрати від участі в капіталі; – інші витрати.
- прибуток від звичайної діяльності:
, (1.4)
- чистий прибуток:
, (1.5)
де НП – надзвичайний прибуток; НЗ – надзвичайний збиток; ПНП – податок на надзвичайний прибуток.
3. За джерелами формування:
- прибуток від основної(операційної) діяльності;
- прибуток від фінансової діяльності;
- прибуток від інвестиційної діяльності;
- інший прибуток.
4. Залежно від мети визначення:
- бухгалтерський прибуток;
- економічний прибуток;
- прибуток як об’єкт оподаткування.
5. За методикою оцінки:
- номінальний прибуток;
- реальний прибуток.
6. Залежно від розмірів:
- мінімальний прибуток;
- цільовий прибуток;
- максимальний прибуток [25, с.386-388].
Відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у систему планування та обліку підприємств входять наступні види прибутку:
- прибуток від реалізації;
- балансовий прибуток;
- чистий прибуток.
Прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між виторгом від реалізації продукції (робіт, послуг) без податку на додаткову вартість і акцизами , і витратами на виробництво і реалізацію, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг).
Прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг) – це фінансовий результат, отриманий від основної діяльності підприємства, що може здійснюватися в будь-яких видах, зафіксованих у його статуті і не заборонених законом. Фінансовий результат визначається роздільно по кожному виду діяльності підприємства, що відноситься до реалізації продукції, виконанню робіт, наданню послуг. Він дорівнює різниці між виторгом від реалізації продукції (робіт, послуг) у діючих цінах і витратами на її виробництво і реалізацію [2, c. 2].
Звідси випливає, що походження прибутку пов’язане з одержанням валового доходу підприємства від реалізації своєї продукції (робіт, послуг) за цінами, що складаються на основі попиту та пропозиції.
Валовий доход підприємства – виторг від реалізації продукції (робіт, послуг) за винятком матеріальних витрат – являє собою форму чистої продукції підприємства, містить у собі оплату праці і прибуток.
На величину прибутку від реалізації продукції впливає склад і розмір нереалізованих залишків на початок і кінець звітного періоду. Значна величина залишків приводить до неповного надходження виторгу і недоодержанню очікуваного прибутку.
Крім прибутку від реалізації, результати господарської діяльності оцінюються за балансовим і чистим прибутком. Балансовий прибуток -це кінцевий фінансовий результат виробничо-фінансової діяльності підприємства.
Балансовий прибуток - це сума прибутків (збитків) підприємства, як від реалізації продукції, так і доходів (збитків), не зв'язаних з виробництвом і реалізацією.
Балансовий прибуток включає три укрупнених елементи:
- прибуток (збиток) від реалізації продукції, виконання робіт,
надання послуг;
- прибуток (збиток) від реалізації основних фондів, їх вибуття,
реалізації іншого майна підприємства;
- фінансові результати від позареалізаційних операцій [2, c.4].
Прибуток від реалізації основних фондів, малоцінних швидкозношуваних предметів, нематеріальних активів, розраховується як різниця між виторгом від реалізації у відпускних цінах і їхньою залишковою вартістю, а також втратами, зв'язаними з їхньою реалізацією і ПДВ. Закон України від 03.04.97р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами і доповненнями - з 1 січня 2004 року податок на додану вартість зменшено з 20 % до 17 %.
Формування і розподіл прибутку підприємства представлено на рисунку 1.2 [23, c.123].
Рис.1.2. Формування і розподіл прибутку підприємств
Резервом збільшення балансового прибутку може бути прибуток, отриманий від реалізації основних фондів і іншого майна підприємства. Якщо раніш операції, пов'язані з вибуттям основних фондів, не робили помітного впливу на фінансові результати, то тепер, має сенс звільнитися від зайвого і невстановленого устаткування, попередньо зваживши, що вигідніше - продати його чи здати в оренду.
Чистий прибуток утворюється після сплати з оподатковуваного (балансового) прибутку податків на прибуток і інших обов'язкових платежів і цілком надходить у розпорядження підприємства. Він спрямовується на оплату праці і матеріальне заохочення, на приріст оборотних коштів, капітальних вкладень, соціальний розвиток шляхом утворення відповідних фондів.
Таким чином, в умовах переходу до ринку і в його подальшому становленні прибуток є основним спонукальним мотивом організації виробничої і господарсько-комерційної діяльності підприємства [15, с.248-251].
У Покропивного С.Ф. зустрічається така класифікація прибутку залежно від формування та розподілу:
- загальний прибуток – це весь прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності до його оподаткування та розподілу. Такий прибуток інакше називають балансовим.
- прибуток після оподаткування, тобто прибуток, що реально поступає в розпорядження підприємства, має поширену назву в літературі та на практиці – чистий прибуток [16, c.433].
Автор також зазначає, що в зарубіжній економічній теорії та підприємництві загальновживаними є поняття:
- валовий прибуток – це різниця між виручкою та виробничими витратами (собівартістю продукції, визначеною калькулюванням за неповними витратами). Це поняття включає власне прибуток і так звані невиробничі (адміністративні, комерційні) витрати;
- операційний прибуток, який часто називають чистим прибутком, дорівнює валовому прибутку за мінусом невиробничих витрат;
- маржинальний прибуток характеризує обсяг виручки від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Він включає власне прибуток і постійні витрати. Такий прибуток за величиною збігатиметься з валовим прибутком, коли калькулювання здійснюватиметься лише за змінними витратами.
У разі калькулювання за неповними витратами ту частину витрат, що її не включено в собівартість продукції, відносять на певний період і за обчислення прибутку ( ) відраховують від виручки, тобто:
, (1.6)
де - виручка від продажу продукції; - собівартість проданої (реалізованої) продукції за неповними витратами; - витрати, що їх не включено в собівартість продукції, а віднесено на певний період.
Це так званий метод прямого обчислення прибутку, який вважають головним. Поряд з ним існує ще аналітичний метод, згідно з яким прогнозований прибуток визначається коригуванням його базової (фактичної) величини з урахуванням впливу певних чинників у плановому (розрахунковому) періоді. Такий вплив може здійснюватися через зміну обсягу виробництва та продажу, його структури, собівартості продукції і цін. Цей метод орієнтовано на велику частку відносно однотипної продукції в загальному її обсязі.
Така схема обчислення величини загального прибутку за його джерелами, а от методику обчислення оподаткованого прибутку суворо регламентується державними органами певними нормативними актами. Наприклад, згідно із Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”(1997 р.) оподатковуваний прибуток обчислюється за формулою:
, (1.7)
де - валовий дохід за певний період; - валові витрати за той самий період; АВ- сума амортизаційних відрахувань від балансової вартості основних фондів і нематеріальних активів [16, с.436-438].
Отже, прибуток підприємства характеризується безліччю форм, в яких він виступає. Під загальним поняттям „прибуток підприємства” розуміють різноманітні його види, що на даний час характеризуються декількома десятками термінів.
Вчені по різному класифікують прибуток та трактують його поняття. Найбільш широко класифікація прибутку подана Бланком І.А. Він вирізняє дванадцять класифікаційних ознак: за характером відображення прибутку в обліку, за характером діяльності підприємства, основними видами господарської діяльності підприємства, складом елементів, що формують прибуток, характером оподаткування, характером та ступенем використання і ін.
Відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у систему планування та обліку підприємств входять наступні види прибутку: прибуток від реалізації; балансовий прибуток; чистий прибуток.
В умовах переходу до ринку і в його подальшому становленні прибуток є основним спонукальним мотивом організації виробничої і господарсько-комерційної діяльності підприємства.
1.3 Механізм планування прибутку підприємств
Основу механізму управління прибутком підприємства складають системи і методи його планування. Планування прибутку представляє собою процес розробки системи заходів по забезпеченню його формування в необхідному обсязі і ефективного використання у відповідності із завданнями розвитку підприємства в плановому періоді.
Планування прибутку на підприємстві (чи внутрішньофірмове його планування) базується на використанні трьох основних його систем:
1) оперативне планування формування і використання прибутку підприємства;
2) поточне планування формування, розподілу і використання прибутку підприємства;
3) прогнозування формування і розподілу прибутку підприємства.
Кожній з цих систем планування прибутку притаманні свої форми реалізації
його результатів (таблиця 1.3) [26, c.48].
Таблиця 1.1
Система планування прибутку підприємства і форми реалізації його результатів
Системи
планування прибутку Форми реалізації планування прибутку Період планування
1.Оперативне планування формування і використання прибутку Розробка і доведення до виконавців бюджетів по всіх основних питаннях формування і використання прибутку підприємства. Місяць,
квартал
2.Поточне планування формування, розподілу і використання прибутку Розробка поточних фінансових планів по всіх основних аспектах формування, розподілу і використання прибутку підприємства. 1 рік
3. Прогнозування формування і розподілу прибутку Розробка стратегії формування і розподілу прибутку підприємства (політики управління прибутком). До 3-х років
Усі системи планування прибутку підприємства знаходяться у взаємозв’язку і реалізуються в певній послідовності. Першим висхідним етапом планування є розробка стратегії управління прибутком підприємства, яка покликана визначати завдання і параметри поточного його планування. В свою чергу, поточне планування прибутку складає основу для розробки і доведення до виконавців оперативних бюджетів по всіх основних питаннях його формування і використання.
Система прогнозування формування прибутку є однією з найбільш складних в системі його управління і потребує для своєї реалізації високої кваліфікації виконавців. ЇЇ реалізація заключається в розробці стратегії управління прибутком підприємства на декілька наступних років. Під такою стратегією розуміється визначення системи довгострокових цілей формування і розподілу прибутку у відповідності до задач розвитку підприємства і вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення.
Система поточного планування формування, розподілу і використання прибутку базується на стратегії управління нею і полягає в розробці конкретних видів планів. Вихідним матеріалом для розробки таких поточних планів є:
- цільові показники, розроблені в процесі формування стратегії управління прибутком;
- запланований об’єм виробничої, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства;
- система розроблених на підприємстві норм і нормативів затрат окремих видів ресурсів;
- діюча система ставок податків;
- результати аналізу прибутку за попередній період [32, c.244-247].
Поточні плани бажано розробляти в декількох варіантах – „оптимістичному”, „реалістичному”, „песимістичному”.
Основним видом поточного плану прибутку є план доходів і витрат по операційній (виробничо-комерційній) діяльності . Метою розробки цього плану є формування суми чистого прибутку по даній діяльності.
В процесі розробки цього плану повинен бути забезпечений чіткий взаємозв’язок показників доходу (валового і чистого) від реалізації продукції, відрахувань, податкових платежів, балансового і чистого прибутку підприємства.
Система оперативного планування формування і використання прибутку полягає в розробці системи бюджетів (бюджетуванні). Бюджет являє собою оперативний фінансовий план короткоткотермінового періоду - до 1 року (зазвичай місячний чи квартальний), що відображає витрати і надходження засобів в процесі здійснення конкретних видів господарської діяльності. Він деталізує показники поточних планів і є головним плановим документом, що доводиться до центрів відповідності всіх типів.
Бюджети, що застосовуються у процесі оперативного планування формування і використання прибутку, класифікуються по ряду ознак:
- за сферою діяльності: бюджет операційної діяльності, бюджет інвестиційної діяльності, бюджет фінансової діяльності;
- за змістом показників: бюджет витрат, бюджет доходів, бюджет прибутку;
- за видами витрат: поточний бюджет (бюджет поточних затрат), капітальний бюджет (бюджет капітальних затрат);
- за величиною номенклатури витрат: функціональний бюджет, комплексний бюджет;
- за методами розробки: стабільний бюджет, гнучкий бюджет [5, с.106-115].
При плануванні прибутку, як правило, використовується три методи – прямого розрахунку, за показником витрат на одну гривню продукції, економічний (аналітичний) метод.
При методі прямого розрахунку прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються за такою формулою
, (1.8)
де - операційний прибуток від реалізації планового обсягу продукції, тис. Грн., - прибуток від реалізації і-го виробу, який визначається відніманням від гуртової ціни виробу витрат на його виробництво і збут.
Вказаний метод планування прибутку використовується на підприємствах масового та багатосерійного виробництва. Він достатньо точний, але занадто трудомісткий, коли треба розраховувати великий асортимент продукції. Крім того, він не дає можливості визначити вплив на прибуток окремих факторів [29, c.43-47].
Розрахунок прибутку на основі показника витрат на одну гривню продукції може застосовуватись по підприємству в цілому з розрахунку прибутку від випуску та реалізації всієї продукції. Передбачається використання даних про виробничі витрати, реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в наступному періоді. Це укрупнений метод, який застосовується на підприємствах серійного та одиничного типу виробництва. При даному методі розрахунку також бракує можливості визначити вплив окремих чинників на обсяг прибутку, його зміну.
Економічний (аналітичний) метод відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, але також і вплив на всі зміни окремих чинників обсягу виробництва (реалізації) продукції; собівартості продукції; рівня гуртових цін і рентабельності продукції; асортименту та якості продукції.
Розрахунок прибутку за цим методом здійснюється окремо за порівняною і непорівнянною продукцією в плановому періоді. Порівняна продукція – це продукція, що вироблялася в попередньому періоді. Непорівнянна продукція – це продукція, що не вироблялася на підприємстві в попередній період.
Розрахунок планового прибутку за порівнянною продукцією здійснюється в такій послідовності:
- визначається базовий прибуток і базова рентабельність продукції (на підставі звітних або очікуваних даних за період, що передував плановому );
- порівняна продукція плановою періоду визначається за собівартістю по періоду, що передував плановому;
- виходячи з рівня базової рентабельності продукції poзраховується прибуток за порівняною продукцією в плановому періоді;
- розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується.
Плановий прибуток від випуску (реалізації) непорівнянної продукції розраховується методом прямого розрахунку або із використанням показника середньої рентабельності продукції по підприємству [29, c.49].
Отриманий підприємством прибуток є об’єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи:
1) розподіл прибутку (на цьому етапі учасниками розподілу є держава та підприємство, пропорції розподілу складаються під впливом таких чинників: об’єктів і ставок оподаткування, порядок надання податкових пільг);
2) розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства
після здійснення платежів у бюджет.
Нині використання чистого прибутку (напрямок і пропорції) визначається самостійно кожним підприємством [29, c.46].
Фінансовий результат підприємства, тобто його прибуток або збиток залежить від умов прибутковості, головними з яких є:
- ринкові ціни на продукцію та послуги підприємства, які складаються залежно від попиту та пропозицій;
- обсяг виробництва та реалізації продукції (наданих послуг);
- витрати на виробництво продукції (надані послуги).
Аналіз „витрати – обсяг – прибуток” – досить універсальний елемент фінансового планування. Він дозволяє:
а) визначити обсяги виробництва та реалізації продукції (надання послуг) із точки зору їх беззбитковості.
б) приймати рішення щодо цільових розмірів прибутку,
в) визначити граничний обсяг виробництва продукції (падання послуг), подальше збільшення якого зменшує прибуток тому, що починається зниження граничного прибутку.
Наступний елемент, який має важливе значення в плануванні прибутку – це точка беззбитковості („поріг рентабельності”), тобто така виручка від реалізації, при якій підприємство не має збитків, але ще не має і прибутків. При цьому витрати підприємства дорівнюють його доходам.
Точку беззбитковості визначають таким чином:
, (1.9)
де ТБ – точка беззбитковості, тобто такий обсяг продажу, починаючи з якою ціна продажу товару перевищує витрати на його виробництво та реалізацію; - величина постійних (фіксованих) витрат, грн.; - величина змінних втрат на одиницю продукції, грн.; Ц – гуртова ціна продажу, грн.
За даною формулою розраховується точка беззбитковості при випуску одного най¬менування продукції. Якщо підприємство випускає декілька видів продукції, виникає проблема розподілу постійних витрат. В економічній літературі розглядаються різні варіанти їх розподілу. Це розподіл постійних витрат між виробами пропорційно виручці від реалізації, змінним витратам, кількості годин роботи устаткування, заробітній платі виробничих робітників тощо [29, c.47].
Таким чином, для визначення планової величини обсягу виробництва та продажу, що відповідає беззбитковому стану підприємства, необхідно знати три величини:
1) гуртову ціну продажу товару;
2) обсяг постійних (фіксованих) витpaт, тобто таких витрат, величина яких у корот¬кому періоді часу не пов’язана з обсягом виробництва і реалізації та їх змінами (витрати на устаткування, його утримання й експлуатацію, амортизаційні відрахування, адміністративні витрати, витрати на оренду, рекламу, соціальне страхування, наукові досл¬ідження, розробки тощо);
3)обсяг змінних витрат, тобто таких витрат, які змінюють свою величину у зв’язку із зміною обсягу виробництва та реалізації продукції (виграти на сировину та матеріа¬ли, заробітну плату основного виробничою персоналу, електроенергію, транспорту¬вання тощо).
Графічно точка беззбитковості визначається у точці перетину ліній валового дохо¬ду і валових витрат (рис.1.3) [29, c.54].
Рис 1.3. Визначення точки беззбитковості підприємства
Аналогічний механізм може використовуватися і для визначення обсягу виробниц¬тва та реалізації продукції, необхідного для отримання запланованої величини прибутку. Граничний обсяг нарощування виробництва продукції необхідно визначати для того, щоб запобігти збільшенню витрат та зменшенню прибутку на кожну додаткову одини¬цю продукції, що виробляється, і, як наслідок, зменшенню валового прибутку від реа¬лізації більшого обсягу продукції. Це відбувається тоді, коли різниця між граничним доходом (MR) та граничними витратами (MC) дорівнює нулю:
(1.10)
(1.11)
Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками - прибутком та рівнем рента¬бельності.
Рівень рентабельності - це відносний показник ефективності роботи підприємства, який розраховується за групами економічних показників, що мають вплив на створення прибутку: витрати,
|
